Вивчено протимікробну активність нової мазі з етонієм на моделі гнійно-некротичного процесу у щурів відносно до збудників ранової інфекції (Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Candida albicans), а також порівняно її ефективність з мазями Левомеколь та Інфларакс. За отриманими результатами експерименту встановлено, що мазь з етонієм характеризується вираженою протимікробною дією, про що свідчить відсутність мікробного забруднення та скорочення терміну загоєння на 7 днів, тоді як препарати порівняння сприяли скороченню терміну загоєння на 5 днів порівняно з контрольною патологією. Отже, нова розроблена мазь з етонієм є перспективною для подальших фармакологічних досліджень з метою лікування гнійних ран.
Проблема лікування і загоєння ран залишається актуальною для сучасної хірургічної практики. Це пов’язано зі збільшенням кількості хірургічних інфекційних захворювань і післяопераційних ускладнень [6,9]. Основними факторами, що впливають на виникнення ускладнень ран, є зниження імунологічної резистентності, яка призводить до зміни мікрофлори ран, підвищення антибіотикорезистентності збудників і неконтрольованого застосування хіміотерапевтичних засобів [8,11]. За даними більшості авторів, основними збудниками гнійно-ранової інфекції є стафілококи та стрептококи (50–65%) [7]. Останніми роками все частіше у гнійному вмісті висівають синьогнійну (30%) та кишкову палички (25%), протей (10%), інші види ентеробактерій (до 15%) і грибів (7–8%) [1]. Ці мікроорганізми трапляються як у монокультурі, так і в асоціаціях [4]. З розвитком місцевої гнійної інфекції склад мікрофлори часто змінюється, особливо у випадках неефективного лікування. Незважаючи на досягнення медичної науки та застосування нових технологій, важливим методом лікування гнійних ран залишається місцеве лікування під пов’язкою з використанням мазей [3,10]. Сучасний фармацевтичний ринок України представляє широкий вибір мазей для лікування гнійних ран, але не всі мазі відповідають сучасним клінічним вимогам: багато мазей вузького спектра дії, до складу входять антибактеріальні препарати першого покоління, до яких є резистентність у збудників ранової інфекції. Виходячи з цього, зростає інтерес до антисептиків, які не мають набутої резистентності. З цією метою вчені НФаУ розробили комбіновану мазь з антисептиком, до складу якої ввійшли етоній, тіотріазолін, лідокаїну гідрохлорид і гідрофільна основа.
Мета роботи
Вивчення протимікробної дії нової мазі з етонієм та її порівняння з комбінованими мазями вітчизняного виробництва. Препарати порівняння обрано за спектром фармакологічної дії та показниками до застосування – Інфларакс (ТОВ ФК «Здоров’я», м. Харків) та Левомеколь (ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», м. Київ).
Матеріали і методи дослідження
Вивчення протимікробних активності мазей проводили на моделі експериментальної гнійно-некротичної рани, інфікованої сумішшю мікроорганізмів (Staphylococcus aureus АТСС 25923 + Escherichia coli АТСС 25922 + Pseudomonas aeruginosa АТСС 2785 + Candida albicans АТСС 885/653) відповідно до методичних рекомендацій [2]. Моделювання місцевого інфекційного процесу проводили на 20 білих безпорідних щурах масою 230–260 г. Тварин розподілили на 4 групи (по 5 тварин у кожній). Для отримання гнійної рани тваринам підшкірно вводили 0,5 мл 10% розчину кальцію хлорид. Через 3–4 дні утворилась зона з некротичною ділянкою шкіри. В центр зони некрозу внутрішньошкірно вводили 1 мл суспензії добових агарових культур S. aureus АТСС 25923, E. сoli АТСС 25922, Ps. aeruginosa АТСС 27853, С. albicans 885/653 у співвідношенні 1:4. Тварин 1 групи не лікували (контрольна патологія), тваринам 2–4 груп наносили мазь з етонієм, Левомеколь, Інфларакс один раз на добу, щодня до повного загоєння. Ефективність лікування оцінювали за кількісною динамікою мікроорганізмів у рані (КУО/мл) та за планіметричними показниками загоєння ран (площа ран і процент зменшення ран за добу). Процент зменшення рани за добу визначали за формулою (1.1):(S–Sn)×100/St, де S – площа рани при попередньому вимірюванні; Sn – площа рани при даному вимірюванні; t – кількість днів між вимірюванням. Мікробіологічні дослідження в умовах in vivo проводили в ДУ «ІМІНАМН» під керівництвом зав. лаб. біохімії мікроорганізмів і поживних середовищ Т.П. Осолодченко. Статистичну обробку результатів проводили із застосуванням непараметричного аналога однофакторного дисперсійного аналізу – критерій Крускала-Уоліса, після чого застосовували критерій Мана-Уїтні. Для визначення статистичних розбіжностей використовували стандартний пакет програм «Statistica 6.0» [5].
Результати та їх обговорення
Результати планіметричного і мікробіологічного дослідження мазі з етонієм, Левомеколю та Інфлараксу на моделі гнійно-некротичного процесу наведено в таблиці 1.
Слід зазначити, що розвиток гнійно-некротичного процесу у щурів всіх груп за клінічними показника – ми відбувався гостро. На зовнішній вигляд тварини були малорухомі, в’ялі, з катаральними явищами, кон’юнктивітом, шерсть потьмяніла, відсутній апетит. Місцево спостерігали некротичні осередки на шкірі, які були гіперемовані, набряклі та містили гнійний ексудат (сіро-жовтого з кров’яно-коричневим до чорного кольору згустком і запахом розкладання тканини з газоутворенням). Рівень мікробного навантаження у рані складав 107–108 КУО/мл (вихідні дані). У групі тварин КП на 3 день рівень мікробного обсемінення був високий (S. aureus 3Å~106-6Å~107 КУО/мл, E.coli 2Å~106-4Å~106 КУО/мл, Ps. auruginosa 5Å~107-6Å~108 КУО мл, C. albicans 2Å~103-4Å~104 КУО/мл) та площа некротичної ділянки шкіри зменшилась на 26% (рис.1) порівняно з вихідними даними.
На 5 день ступінь бактеріального обсемінення був вищим критичного у S. aureus 4Å~106-8Å~106 КУО/мл та у Ps. auruginosa 3Å~107- 8Å~107 КУО/мл, нижчими E. coli 3Å~104-5Å~105 КУО/мл та C. albicans 103-3Å~103 КУО/мл, площа рани зменшилась на 42%. На 15 день на місці некрозу в 20% тварин групи КП спостерігали процес загоєння ран, проте в 80% тварин ще були кірки на шкіри, а також виявлено поодинокі колонії мікроорганізмів S. aureus, E. coli, Ps. аuruginosa 102-103 КУО/мл. Повну епітелізацію ран у щурів цієї групи спостерігали на 17 день. У дослідній групі тварин, лікованих маззю з етонієм, вже на 3 день рівень мікробного забруднення був нижчим критичного рівня та склав для S. аureus 5Å~104-3Å~105 КУО/мл, E. coli – 104-105 КУО/мл, Ps. аеruginosa – 2Å~105-6Å~105 КУО/мл, C. аlbicans – 103-2Å~103 КУО/мл. Площа некрозу зменшилась на 70% порівняно з вихідними даними. На 5 день лікування рівень мікробного забруднення склав для Ps. aеruginosa 5Å~103-8Å~103 КУО/мл , E. coli – 2Å~103-104 КУО/мл, поодинокі колонії для S. аureus – 102-6Å~102 КУО/мл, C. albicans – 2Å~102-6Å~102 КУО/мл; спостережено зменшення площі некротичної ділянки шкіри на 87% порівняно з вихідними даними. На 7 день у тварин цієї групи висівали поодинокі колонії S. аureus, E. coli, Ps. аеruginosa, визначено відсутність C. аlbicans, за планіметричними даними площа зменшилась на 97%. На 10 день у всіх тварин цієї групи відсутнє мікробне обсемінення, спостережено повне загоєння ран. У групі тварин, лікованих мазями Левомеколь та Інфларакс, на 3 день рівень мікробного забруднення складав для S. аureus 104-105 КУО/мл, E. coli – 104-105 КУО/мл, Ps. аеruginosa – 105 КУО/мл, C. albicans – 103 КУО/мл, площа ран зменшилась на 53% та 59% відносно вихідних даних. На 5 день: S. aureus – 103 КУО/мл, E. coli – 103-104 КУО/мл, Ps. aеruginosa – 102-103 КУО/мл, C. albicans – 102-103 КУО/мл, площа загоєння зменшилась на 73% та 82%. На 10 день лікування мазями у щурів визначено тенденцію до повного загоєння ран (97% та 99%), але при бактеріологічному дослідженні у групі тварин, лікованих маззю Інфларакс, залишались поодинокі колонії S. аureus і Ps. аеruginosa, відсутні колонії E. coli та C. аlbicans. У групі тварин, лікованих маззю Левомеколь, визначено відсутність колоній C. albicans, але спостережено поодинокі колонії S. аureus, E. coli і незначну кількість колоній Ps. aеruginosa. Повне загоєння та очищення ран відбулось на 12 день. Отже, на моделі гнійно-некротичного процесу, викликаного мікс-інфекцією, мазь з етонієм виявила протимікробну дію, про що свідчать бактеріологічні та планіметричні показники. При порівнянні лікувальної дії найефективніший перебіг ранозагоєння спостерігали при лікуванні маззю з етонієм, про що свідчить скорочення терміну загоєння на 7 днів, порівняно з групою КП та препаратами порівняння – на 5 днів раніше.
Висновки
На моделі локалізованої гнійно-некротичної рани у щурів, викликаної асоціаціями мікроорганізмів (S. aureus + E. coli + Ps.aeruginosa + C. аlbicans) виявлено антимікробну дію нової мазі з етонієм. За мікробіологічними показниками та терміном загоєння ран мазь з етонієм сприяла загоєнню ран на 10 день лікування, а препарати порівняння – мазі Інфларакс і Левомеколь – на 12 день. Результати вивчення антимікробної дії нової мазі з етонієм підтверджують її перспективність для подальшого фармакологічного вивчення з метою лікування гнійних ран.
Список літератури
1. Абаев Ю.К. Современные особенности хирургической инфекции / Ю.К. Абаев // Вестник хирургии. – 2005. – Т. 164, №3. – С. 107–111.
2. Вивчення специфічної активності протимікробних лікарських засобів: Метод. реком. / за ред. Волянського Ю.Л. – К., 2004. – 38 с.
3. Даценко Б.М. Патогенетическое обоснование местного лечения очагов гнойной инфекции / Б.М. Даценко, Т.И. Тамм, С.Г. Белов, А.В. Кириллов // Клінічна хірургія. – 2007. – №11–12. – С. 19–20.
4. Кондратенко П.Г. Хирургическая инфекция: Практическое руководство / П.Г. Кондратенко, В.В. Соболев – Донецк, 2007. – 512 с.
5. Лапач С.Н. Статистические методы в медикобиологических исследованиях с использованием Ехсеl / С.Н. Лапач, А.В. Чубенко, П.Н. Бабич. – К: Морион, 2000. – 320 с.
6. Пиптюк О.В. Моніторінг ведення післяопераційних хворих на перитоніт / О.В. Пиптюк, І.К. Чупрій, К.Л. Чупрій// Український Журнал Хірургії. – 2011. – №3 (12). – С. 60–61.
7. Салманов А.Г. Аналіз етіологічної структури збудників нозокоміальних інфекцій у хірургічних стаціонарах України в 2009 р. / А.Г. Салманов, В.Ф. Марієвський, С.І. Доан // Український журнал клінічної та лабораторної медицини. – 2010. – №3 (5). – С. 199–125.
8. Сипливий В.О. Антибіотикорезистентність збудників ранової інфекції / В.О. Сипливий, К.В. Конь // Клінічна хірургія. – 2009. – №11–12. – С. 77–78.
9. Kramer A. Prevention of post-operative infections after surgical treatment of bite wounds / Kramer A. et. al // GSM Krankenhaushygiene Interdiszip. – 2010. – Vol. 5 (2). – P. 1–14.
10. Bergquist L.M. Microbiology: Principles and health science applications / L.M. Bergquist, B. Pogosian. – Philadelpia: Saunders, 2000. –581 p.
11. Surgical infections: a microbiological study / S. Saini, N. Gupta, M.S. Griwan et al. // Braz. J. Infect.Dis. – 2004. – Vol.
8, №2. – P. 1560–1590.
Відомості про авторів:
Іванцик Л.Б., аспірант каф. фармакології НФаУ.
Бутко Я.О., к. фарм. н., доцент каф. фармакології НФаУ.
Гербіна Н.А., к. фарм. н., асистент каф. заводської технології ліків НФаУ.
Осолодченко Т.П., к. біол.. н., зав. лабораторії біохімії мікроорганізмів та поживних середовищ ДУ ІМІНАМН.
